Яна Яковенко: Казка про сивого Велеса
Грай, моя сопілочко,
Веселіше грай!
Розважай-звеселюй
Рідний край!
Йде чумацьким шляхом,
Дзвонить в зорі,
Розганяє сивий Велес
Біду й горе.
Загула хурделиця –
Завірюха:
Постелила килими,
Як із пуху.
І у полі чистому,
І у гаї
Не побачити кінця їм
Ані краю.
Це ж кому стелилася
Ця дорога?
Це чекає білий світ
Велес -Бога.
По сніжку пухнастому,
На санчатах,
Він везе даруночки
Хлопцям та дівчатам
Срібними підковами
Коні б’ють,
Гривами шовковими
Сніг метуть.
Вітре - вітровію,
Помагай!
Темну хмару з неба
Проганяй!
Вийшов місяць ясний
Між степів,
Срібну диво – стежку
Насвітив.
Дзвоники на кониках
Ой дзвенять,
Поспішає сивий Велес
До малят.
Хто із вас морозу
Не боїться?
В кого теплі валянки
Й рукавиці?
В кого теплий
Кожушок?
Вибігай
На поріжок!
В небі сива борода
Розвівається,
Скоро Велес з нами
Привітається.
А хто воду
Не варив,
Вверх ногами
Не ходив,
Хто на нервах
Не грав,
Зранку мамі
Помагав?
Везу торбу
Подаруночків
І у вузликах,
І в клуночках.
Буду з пазухи
Виймати
У хустки нові
В'язати.
Буду діткам
Малоліткам
Красну долю
Дарувати.
А у лісі темному
Серед хащі
Причаїлася голодна
Вовча паща.
Гострі зуби на місяці
Заблистіли,
Диво-коні налякалися,
Захрипіли.
Тільки Велес в бороду
Посміхається,
Він до сірого вовка
Звертається:
- Не гарчи, Вовче,
Не ричи,
І для тебе є
Калачі.
Чи твої вовченята
Не билися?
Не кусалися?
Не сварилися?
Чи чекали мене
На свято?
Говори хутчіш,
Сіролапий!
.Я для них привіз
Чимало
Ковбаси, котлет,
І сала!
Вовче – сіроманцю,
Поспіши,
Вибирай гостинець
До душі
Ждуть мене малята,
Дожидаються,
У вікно терпляче
Видивляються
Летять бистрі коники,
Розвеселі,
Несуть діткам радість
Ув оселю.
Буде пісня, будуть танці,
Бублики і завиванці.
Пирогів досхочу
Нам бабусі напечуть.
Прилетить комарик –
Вправний сопілкарик,
Буде він грати,
Діток звеселяти.
Грай, моя сопілочко,
Вигравай!
Зустрічає Велеса
Рідний край!
|