Берегиня
роду

Казка про створення світу

   Колись  давно  весь наш світ був порожнім. Темно –  темно  було
довкола,  тихо  –  тихо було навкруги. Якщо  ти  міцно  –  міцно
заплющиш  очі  і  затулиш пальцями вуха, то  зможеш  відчути  ту
порожнечу,  яка була замість землі та неба, дерев і  квітів;  не
співали своїх пісень птахи,  не гралися в лісі звірята. А ти сам
захотів  би  жити в такому світі? Мабуть, тобі було  б  не  дуже
цікаво одному однісінькому? Тому і не з’являлося нічого живого у
цій порожнечі.
    Та ось, одного разу, Боже Око заглянуло в наш порожній світ.  І
йому  стало дуже сумно серед темряви і тиші, так сумно, що  воно
заплакало. Одна Божа Сльозинка впала прямо в порожнечу.  І  така
вона була світла та чиста, що затремтіла порожнеча. Побачило  це
Боже  Око  і засяяло від радості. Точно так, як сяють очі  твоєї
мами,  коли  вона  дивиться на тебе і на душі її  стає  радісно.
Засяяла,  заграла  веселкою  сльозинка,  і   народився   з   неї
дивовижний  птах  – золотокрилий Сокіл. Радісним був  Сокіл,  бо
батьком  йому  була Божа Радість, світлим був, бо  матір’ю  була
йому світла  Божа сльоза. Широко розпростерши крила, він полетів
у  порожнечу. І там, де він пролітав, утворювався простір. А ти,
мій  маленький друже, знаєш, що таке простір? Згадай  ,  коли  у
грудях  скільки  радості, що хочеться  сміятися  і  кричати  від
захвату,  коли  все довкола світле і сонячне,  коли  розкриливши
руки  ти  біжиш  вперед,  і  ніщо в  світі  не  зупиняє  тебе...
Пам’ятаєш? Саме в цю мить ти відчуваєш простір, який створив для
нас Сокіл.
    Довго  летів  Сокіл, і простору стало так багато,  що  не  було
йому  ні  кінця ні краю. Подумав він, що потрібно заповнити  цей
простір,  інакше прийде сюди знову порожнеча. І став тоді  Сокіл
Родом,  тому що мав він народити наш світ і все живе і неживе  в
ньому. Зніс Сокіл велетенське яйце,  в середині якого знаходився
зародок життя. І коли прийшов час, яйце розкололося навпіл.
    Із  верхньої шкарлупи народилося синє-синє Небо. Назвав  його
Сокіл-Рід  Сварогом, що означало – небесна твердиня.  З  нижньої
шкарлупи  народилася Земля. Назвав її Сокіл-Рід   Рожаницею,  що
означало – та, що дарує життя.
    Обгорнуло  Небо  Землю, обняло її від краю до краю.  Народилося
тоді в них двоє діточок: із жовтка – ясне сонечко, а із білка  –
водичка. Дав їм Сокіл-Рід такі імена: Дажбог, який дає життя,  і
Макош – небесна вода.
    Обігріло сонечко Землю-Матінку, напоїла Макош її живою водою.
І  народила  тоді  Земля моря і гори, дерева і трави,  птахів  і
звірів. І нас з тобою, мій маленький друже, адже ми теж є дітьми
Матері – Землі.
    І   з   тої  далекої  пори,  розмальовують  люди  писанки,  щоб
перемагати  порожнечу, щоб життя на Землі не  припинялося,   щоб
світ наш стояв на віки-вічні.

Волові вічка – символ Божого Ока, яке започаткувало світ.

Чорне море – символ духовного і матеріального початків. Позначає дуальні пари неба та землі, сонця та води, чоловіка та жінки. Візерунок тотожний китайській монаді. Пояснення його міститься у самих назвах: Сварог - сварга (верх) + рог (у значенні тверде) та Рожаниця – рогань – рог + ань (у значенні низ). Отримуємо: твердь верхня - небесна та твердь нижня - земна.


Хрещата – символ поєднання Батька-Неба та Матері-Землі. Прямий хрест позначає батьківський активний початок, а косий – материнський пасивний.

Зірка з крученими рукавами – символізує народження води і сонця.

ЯНА ЯКОВЕНКО