Казка про дідуся Сплюха (на
заміну Бабаю та чудовиськам із шафи)
Високо-високо в небі, на темному боці місяця живе Дідусь Сплюх. У
нього довга біла борода, на ній, наче зірочки, ростуть дитячі сни. Сни
солодкі-пресолодкі, веселі-превеселі, барвисті-барвисті. Якщо подивитеся
вночі на небо, то обов’язково її побачите.
Цілий день розчісує Дідусь Сплюх свою бороду, зриває найяскравіші сни та
складає їх у корзину. Різні-різні сни потрапляють туди: про морозиво і
шоколад, про барвисті каруселі і веселих друзів, про тепле синє море і про
швидкі санчата. Будь-який сон можна попросити в Дідуся Сплюха, і він
обов’язково виросте на його чарівній бороді.
А коли на землю спускається вечір, кличе Дідусь Сплюх свого онучка на
поміч:
- Агов, Сонку-Дрімку, виглядають тебе дітки, час розносити сни.
Спускає Сонко-Дрімко з місяця сріблясту драбинку, бере корзину та й
вирушає на землю. Ходить він широкими дорогами та вузькими стежинками,
заходить у великі міста
та маленькі села, заглядає у вікна високих будинків та маленьких хатинок.
І там де дітки лежать тихенько в своїх ліжечках, очі заплющені, вушко на
подушці, залишає Сонко-Дрімко сон під подушкою, а звідти сон - скік у
вушко, і солодко-солодко тоді спиться.
А хто вередує, плаче, спати не хоче, той на всю ніч залишиться без снів.
Тож лягай зручненько, клади вушко на подушку, заплющуй міцніше очі,
бо Сонко-Дрімко зникне, якщо на нього подивитися, і чекай свого
подаруночка від Дідуся Сплюха та його онучка.
ЯНА ЯКОВЕНКО |