Берегиня
роду

Рушник

У спадок від бабусі дістався рушник, розкажіть будь-ласка,
що він може значити.
	

Таким рушником дівчина перев’язувала на заручинах молодому
руку (іноді використовували просто хустку). Цим же рушником
зв’язували руки молодих під час вінчання.
Центральна його частина: коло із квіткою, яка спрямована догори,
може бути уособленням яйця із зародком життя. Зародком життя на
весіллі виступає дівчина, хата з двором – яйцем, а рідні, які
охороняють двір (згадайте традицію викупу), виконують роль Врітри
(Воротаря, змія), який оберігає цей зародок. За цим міфом
побудовані хортицькі святилища. Корона в середині вінка є дещо
модернізованим символом Рожаниці.
Цей же візерунок може позначати жіноче лоно, яке виношує дитину,
можливо знак Рожаниці вказує на цю функцію в подальшому житті
нареченої.
Отже малюнок є символом самої дівчини, яка віддається заміж,
адже саме цей рушник вона дарувала перед весіллям. На це ж
вказує і калина зображена зверху вінка.

Два маленьких деревця, що знаходяться обабіч вінка, спочатку
можуть видатися за Дерево Роду, проте це є скорочений варіант
Рожаниці.

Два дерева знизу теж за своєю суттю є Рожаницями. В основі їх
стоїть косий хрест (гілочки, що своєю побудовою нагадують Х),
який слугував на позначення жіночої сутності ще трипільцям.
Найбільша квітка зверху нагадує літеру V, що теж є ознакою
Рожаниці, і позначає лоно Матері-Землі, що народжує Сонце (ромб
між пелюсток квітки).
З приводу крапок.
Всі вони мають ромбічну форму і знаходяться поблизу великого
ромба, а отже їх можна вважати сонцем. Чорні та червоні вказують
на холодне та тепле сонце.
Згідно із твердженням, що Бог один, але багатопроявний, ми маємо
одне сонце, яке по різному появляється: перший поділ – сонце
зимове – літнє (чорний – червоний ромби),
Далі відповідно – літнє - зимове, весняне – осіннє.
Можливі ще варіанти тлумачень, але це поки що це найбільш
логічним та перекликається з міфологією.

Щодо птахів.
Традиційно вважають, що дівчина вишивала відвернутих птахів,
якщо виходила заміж за нелюба.
Я не виступаю повністю проти цього твердження, проте маю деякі
заперечення.
По-перше, на Україні дівчата досить рідко виходили заміж
примусово, це не було системою, як, наприклад, у Росії.
По-друге, дівчина готувала переважну більшість рушників ще до
сватання (їх мало бути більше сорока штук), тож програмувати
майбутнє нещасливе життя навряд чи хто б наважився.
Єдине за до цього погляду, це те, що дівчина могла вишити рушник
за термін від сватання до заручення (але між цими ритуалами
чисто були зовсім короткі проміжки, а перед весільних клопотів
вистачало і так).

Одним із ключиків до цієї загадки може бути спосіб вішання
рушника, при якому два протилежних кінці знаходяться поряд. За
такої умови, пташки обернені до країв будуть дивитися одна на
одну, так же дивляться одна на одну пташки обернені до центру
рушника.

Мереживо в кінці рушника, настільки я розумію, в’язане гачком,
dk наших рушників не властива, мода на нього з’явилася років
100 -150 тому. Тобто є зовсім недавньою в порівнянні з
тисячолітньою біографією рушника.
До того ж, на весільних рушниках така мережка не робилася, так
як при виготовленні цих рушників заборонялося різати тканину.

Мережка білим по білому широко використовувалася на жіночих
сорочках, приклад такої сорочки . Ці мережки виконували
гігієнічну функцію, так як допомагали циркуляції повітря. Проте
мали вони і своє символічне навантаження, позначаючи нижній,
жіночий світ.


Можна ще заглибитися в символіку квітів, які могли впливати на
стать дитини, але на фото важко розпізнати деякі дрібні символи.

ЯНА ЯКОВЕНКО